Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами... Вчителями її були мати - письменниця Олена Пчілка. Батько - юрист Петро Антонович, книги і життя. В сім'ї панувало художнє слово. Перекладали, писали твори, переказували історії, записували народні пісні і звичаї, декламували, дуже часто вголос читали. Постійно чулися німецька і французька мови. Батько дуже любив літературу, пишався з того, що в Чернігові його учителем був Леонід Глібов. Знав його байки і розучував їх з дітьми. Мати кохалася в народній творчості, навчала дітей шанувати рідну мову, пісню. В чотири роки Леся Українка вже вміла чигати. Улюбленими її книгами були фольклорні праці П. Чубинського, "Кобзар" Тараса Шевченка, твори Жуля Верна, Даніеля Дефо. Тому й перші ігри Лесі були, так би мовити, літературного походження. Леся з братом Михайлом і однолітками гралися в Жанну Д' Арк - дівчину, яка стала на чолі війська і визволила Францію від ворога, у Робінзона, який після катастрофи на морі влаштовував життя на безлюдному острові, у Вілу - героїню сербських пісень, що нагадувала українських мавок і русалок. Розігрували діти і сцени з "Іліади" чи "Одіссеї". На роковини Т. Г. Шевченка вдома влаштовували літературні вечори. Жили сім'я Косачів на Волині. Дівчинку вражала бідність селян, селянських дітей. з якими вона дружила. Були вони неписьменні. Це дивувало малу Лесю, і вони вчила їх грамоти. Леся були милосердною до всього і до всіх. Їй хотілося захистити зайченя від вовки, билинку від негоди, подружку від хвороби, людину від зла. А зло зустрічалось не тільки в казках, книжках. Вона бачила його в житті. Чужий біль сприймала дівчинка як власний. Несправедливість, неправда її гнітили, обурювали. Їй хотілось протестувати. Коли Лесі було 9 років, несподівано для неї за революційну діяльність заарештовують їі улюблену тьотю Елю. Страшенно тяжко вона пережила цю звістку і написала свій перший вірш "Надія":

Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.

Продовження матеріалу >>>
<<< Повернутися до головної сторінки